Наприкінці 90-х років минулого століття і на початку 2000-х в Україні своєрідним трендом стала автономізація житла від централізованих послуг, зокрема теплопостачання. Цьому процесу сприяла відносно невисока, на той момент, вартість природного газу, широкий вибір індивідуальних котлів та можливість розпочинати, завершувати і призупиняти опалювальний сезон, для власного житла, у будь-який момент.

У деяких містах і селищах Чернігівської області, наприклад в Бахмачі і Ладані, процес переходу на “автономку” набув особливого розмаху. В окремих багатоповерхівках залишилося від 10 до 40% користувачів послуг централізованого теплопостачання. Це створило низку проблем як для теплопостачальної організації, так і для мешканців таких будинків.

З відключенням споживачів від централізованого теплопостачання змінюється опалювальна площа та теплове навантаження будинку, відбувається розбалансування внутрішньобудинкової системи. Ці фактори створюють додаткові труднощі для забезпечення належного рівня послуг для решти мешканців такого будинку. Відповідно, теплопостачальному підприємству постійно змінювати гідравлічний режим роботи теплової мережі і нести чималі втрати теплової енергії, що значно підвищує собівартість виробництва та постачання тепла.

Оскільки, багатоквартирний будинок це не лише житлові і нежитлові приміщення, а й складна система комунікації, яка забезпечує його функціонування, для запобігання руйнуванню опорних конструкцій будівлі необхідно забезпечити їм відповідний температурний режим. Для цього проектувальниками передбачено обігрів місць загального користування та допоміжних приміщень. До таких місць та приміщень законодавці віднесли вестибюлі, загальні коридори, сходові клітини, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокої квартири, а також колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні й технічні приміщення.

Фактично, витрати тепла, необхідного для забезпечення санітарного режиму та сталого функціонування системи і приміщень лягли на плечі споживачів, які з тих чи інших причин не перейшли на автономне опалення. Так, до кінця 2021 року, відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіонбуду № 315 від 22.11.2018р.(надалі Методика), весь обсяг теплової енергії, поставленої до житлового будинку, розподілявся ЛИШЕ між власниками квартир з централізованим теплопостачанням. Тобто витрати тепла потрібні для безпечної експлуатації всієї будівлі розподілялися не рівномірно, що спричинило значну соціальну нерівність.

Історія проблеми

Звичайно ж, з поширенням автономного опалення держава почала осучаснювати законодавство, але це копіткий процес, який потребував чимало часу на узгодження змін в законодавстві та підзаконних актах. Зокрема, в Закон України “Про приватизацію” від 1992 року, які визначили що Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку, були остаточно закріплені лише у 2011 році. За чотири роки, у 2015-му і, законодавці додатково закріпили це визначення Законом України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”.

Таким чином, на власників житла була покладена відповідальність за їх майно, зокрема за його цілісність та стале функціонування. Та через недосконалість у законодавстві, левову частку витрат продовжували нести власники квартир з централізованим теплопостачанням. Лише наприкінці 2021 року урядом були затверджені зміни до Методики. А постанову Кабінету Міністрів “Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії” абзацом наступного змісту:
“Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов’язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.“

Означені зміни набрали чинності наприкінці січня 2022 року. Теплопостачальні підприємства, зокрема і “Облтеплокомуненерго”, розпланували роботу із ревізії будинків з автономним та централізованим опаленням. Однак, страшні події лютого-березня 2022 року звели ці плани на нівець. Після завершення активних бойових дій на території Чернігівщини всі сили підприємства були направлені на відновлення працездатності пошкоджених теплогенеруючих об’єктів та мереж.

Суть проблеми

Зміцнивши систему теплопостачання, фахівці “Облтеплокомуненерго” взялися до приведення нарахувань у відповідність до діючого законодавства. Оскільки Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабміну від 21 серпня 2019 року №830, (далі – Правила), якими керується у своїй діяльності АТ “ОТКЕ”, теплопостачальник подає тепло та гарячу воду до межі зовнішніх інженерних мереж, фактично ЛИШЕ ДО ЗОВНІШНЬОЇ ПОВЕРХНІ СТІНИ будинку, тобто усій будівлі. Тож загальний обсяг спожитої усім будинком теплової енергії складається з наступних складових:/span>

• обсягу теплової енергії на опалення приміщення Споживача;

• обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку;

• обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку, є його невід’ємною частиною та є майном всіх співвласників будинку.

Дві складові мають оплачувати ВСІ співвласники будівлі – це обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та функціонування системи. Залишок теплової енергії має розподілятися на квартири з централізованим теплопостачанням.

Також, у відповідності до Методики, власникам житлових та нежитлових приміщень після остаточного виходу на сталий режим теплопостачання, було нараховано оплату за обігрів місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Споживачі з автономним опаленням вперше за багато років отримали квитанції на оплату тепла.

Висновок

Рахунки за опалення місць загального користування тепер є частиною загальнобудинкових витрат. Як, наприклад? плата за обслуговування ліфту, яку мають вносити всі жителі будинку без винятку, навіть ті, хто ним не користується і ходить пішки. Ця оплата передбачена діючим законодавством в сфері теплопостачання. В іншому випадку підприємство ризикує зіштовхнутися з позовами більшої частини своїх споживачів (які не мають автономного опалення) та реакцією контролюючих органів на його недотримання.

В свою чергу, споживачі в разі ігнорування платіжок ризикують накопичити заборгованість і, як наслідок, втратити субсидію на ступний період, адже наявна заборгованість за комунальні послуги є підставою для відмови у її призначенні.